У кожного тут є своя дорога, Хтось босим жебраком іде по ній, Хтось – як за пазухою в Бога – Літає ангелом по цій землі святій. Щовечора в молитві хтось попросить, Отримавши, хтось дякує за хліб. Болючі біди хтось так важко зносить, Терновий ніби, непотрібний німб. Хтось хоче жити довго ще і жити!.. А хтось померти думає давно… Бракує тільки духу гріх вчинити, На чистоту душі – усе одно. Мозаїка безпомічних людинок, Що плутаються світом впереміш, Хтось з легкістю, а хтось свою провину У серці носить, як іржавий ніж. Та є й такі, що сильними орлами, Літаючи, минають кожен схил, Що доля вкрила ніжними тілами Скалічених метеликів без крил.
Цікавий філософський вірш, але останні 4 строфи по-моєму не зовсім продумані, чи що. От я, чесно кажучи, не зрозумів, як сильні орли, минаючи кожен схил в’яжуться зі скаліченими метеликами. Я чекав зовсім іншого закінчення. Проситься кінець не такий. Ну це моя думка, а взагалі, вірш хороший.
Хм...4 строфи чи 4 рядки Ви мали на увазі?Якщо рядки,то пояснюю: Сильні орли тут - впевнені у собі люди,яким завжди посміхається доля...А скалічені метелики - особи,від яких фортуна, на жаль, відвернулася, і через певні обставини вони, ніби ті "скалічені долею метелики" розкидані по світу, і знову ж таки, на жаль, не мають сили, аби піднятися і полетіти як "сильні орли"...Можливо, метафора і не зовсім вдала. Тим не менше, в кожного автора своя "хвиля написання"...=) Ще раз дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
