Розмалювала губи й вії, приодягнулась мов повія, і вирвалась на волю, Промовила болючі фрази, з тобою поруч йшла образа, псувати мою долю...
Ти спокусила нерви й мозок, слова гриміли,наче грози, травневим ранком тихим, ще мить лунали піруети, "трьохповерхових" слів букети, а далі мовчки дихав...
Лиш п"ять секунд-скупа розмова, і мої мрії кольорові, у дріб"язки, уламки, В її очах бриніли сльози, що обпекли мене морозом, травневим тихим ранком...
|