День

День

Твої відкриє ранок сонні очі,

І тихо сонцю радуєшся ти.

Промінчики стрічаєш так охоче.

Не відаєш, чи буде так завжди.

Ти піднімаєш голову високо,

Вдивляєшся в блакитну, світлу вись,

Та робиш кроки, свої перші кроки,

Відразу що не легкими здались.

Не знаєш ти, що марево зустрінеш.

Що зуби вискалить тобі «ягня»,

Рожево-білих прагнеш мрій, всього лиш,

Так без турботно, як мале дитя.

Чому такий зірвався сильний вітер ?

І звідки темні хмари в небесах ?

А серце стигне, холодом "зігріте".

Краплинки не від радості в очах.

Поволі помарніло все довкола,

Підступно й тихо сумерки прийшли.

Й твоя стежина стелиться додолу.

Туди й тебе поми́лки потягли.

Чекає ніч у тебе на порозі

Яка прийшла, і гасне в тобі все.

Ти думав що на праведній дорозі,

Тепер у небуття вона несе.