* * * Повільно у космос пливуть небеса, Злітає з хмаринок небесна роса, А може, то Божа невинна сльоза Спадає на землю... а потім гроза. А разом із небом пливемо і ми Далеко у космос, у царство пітьми, Зриваємось листям осіннім, сухим, Або, іще краще, згораємо в дим... Далеко за обрій полине наш крик, Та день не почує, бо він уже звик; Загубиться крик, пропливуть небеса. Залишиться тиша...і Божа гроза… 01.11.01 * * *
|