| * * * Повільно у космос пливуть небеса,
Злітає з хмаринок небесна роса,
А може, то Божа невинна сльоза
Спадає на землю... а потім гроза. А разом із небом пливемо і ми
Далеко у космос, у царство пітьми,
Зриваємось листям осіннім, сухим,
Або, іще краще, згораємо в дим... Далеко за обрій полине наш крик,
Та день не почує, бо він уже звик;
Загубиться крик, пропливуть небеса.
Залишиться тиша...і Божа гроза… 01.11.01 * * *
| 
та
у Вас 
0
Завжди захоплююсь Вашими віршами про кохання. 