* * * Що на нас чекає завтра? І що в майбутньому із нами буде, Приходить що у кожну нову мить, Коли свідомість міцно спить, Й нагадувать не стомлюється нам Про те, які ж ми всі нікчеми... Нікчеми ми, хто зве себе царями, Хто в голові у себе чи у серці Постійно носить Всесвіт весь... А може, в іншім світі десь Чи, може, просто в іншу мить У сні чи наяву, нема різниці, Прийде до нас той смисл життя, Що його повная відсутність У нас породжувала досі Цілком безглузде запитання: Що нас чекає завтра? В той час, як завтра – то є ми: Нікчемні ми у формі тьми, У формі вітру чи людського тіла, Дощу чи неба, або, може, Як невідома ще нам сила... Частинки цілого - не ціле, не єдине, А просто пісня, що у небо лине... 06.02.02 * * *
|