| * * * Тихо стукають колеса,
Пролітають кілометри,
Поїзд мчить мене додому:
Дні, дорога, милі, метри... Все змішалось: люди, речі -
Поїзд мчить мене додому;
Що везу з собою в серці
Не відомо ще нікому. Я везу з собою пісню,
Мрії, мов світанок чисті,
Я везу з собою Всесвіт,
Всесвіт в мрій моїх намисті. Я везу з собою небо,
Небо ночі й дня хмільного,
І нічого вже не треба,
Та й немає вже нічого... За вікном гуляє вітер,
Син Божественного роду,
Жаль, за склом нам не почути
Його пісню про свободу. Він дерев хитає віти,
По траві ганяє хвилі,
Йому, певно, наплювати
На дорогу, метри, милі. Та мій поїзд мчить додому,
Темний, схожий на примару;
Стукотить моє серденько
Із колесами на пару... Пролітають кілометри,
Й не відомо ще нікому,
Що крізь темряву дороги
Поїзд мчить мене додому... 2002 р. * * *
| 
та
у Вас 
0
