«Хай буде твердь земна», - Так Він звелів зробити. І стала буть вона, Земля почала жити. Холодна і сумна, Туманом оповита… «Ні, не така, - вона Повинна справді жити!» І Сонця жар палкий Зігрів її поволі, Ласкавий і легкий Загрався вітер в полі, І ніжно шепотіли М’які вуста прибою: «Тепер одне ми ціле Навіки із тобою». І звірі на землі, І соловейко в гіллі, І жайвір навесні, Й мурашок рухи вмілі, – Все на Землі сплелось В гармонію єдину! «Занадто гарно щось…» І стала буть людина.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
Дуже гарно ,пані Людмило 
