«Хай буде твердь земна», - Так Він звелів зробити. І стала буть вона, Земля почала жити. Холодна і сумна, Туманом оповита… «Ні, не така, - вона Повинна справді жити!» І Сонця жар палкий Зігрів її поволі, Ласкавий і легкий Загрався вітер в полі, І ніжно шепотіли М’які вуста прибою: «Тепер одне ми ціле Навіки із тобою». І звірі на землі, І соловейко в гіллі, І жайвір навесні, Й мурашок рухи вмілі, – Все на Землі сплелось В гармонію єдину! «Занадто гарно щось…» І стала буть людина.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
Дуже гарно ,пані Людмило