* * * По чужому проїзному у тролейбусі брудному навіть іноді приємно пізно їхати додому. За вікном коли негода, коли небо плаче стиха, у тролейбусі сухому заховатися від лиха. Заховатись, загубитись серед скель, собі подібних, серед сірих боязливих і нікому не потрібних. Заховатись, не дивитись у блакитні, сірі, карі... розчинитися краплиной в цій брудній і теплій хмарі. Наплювати, задрімати, от тоді приємно стане, чи зануритись у царство алкогольно-конопляне. Головне, без жалю в серці, без думок – а то розтане, розпадеться, розіб'ється твоє щастя сонно-п'яне. По чужому проїзному по чужих шляхах додому розчинитись, загубитись, стать чужим всьому чужому. Стать чужим собі самому, прикидатись, наплювати; от тоді приємно стане серед іграшок із вати. Зовні чистих і барвистих у тролейбусі брудному під чужим байдужим небом по чужим шляхам додому... 07-08.07.03 * * *
|