"По чужому проїзному..."

По чужому проїзному
у тролейбусі брудному
навіть іноді приємно
пізно їхати додому.
За вікном коли негода,
коли небо плаче стиха,
у тролейбусі сухому
заховатися від лиха.
Заховатись, загубитись
серед скель, собі подібних,
серед сірих боязливих
і нікому не потрібних.
Заховатись, не дивитись
у блакитні, сірі, карі...
розчинитися краплиной
в цій брудній і теплій хмарі.
Наплювати, задрімати,
от тоді приємно стане,
чи зануритись у царство
алкогольно-конопляне.
Головне, без жалю в серці,
без думок – а то розтане,
розпадеться, розіб'ється
твоє щастя сонно-п'яне.
По чужому проїзному
по чужих шляхах додому
розчинитись, загубитись,
стать чужим всьому чужому.
Стать чужим собі самому,
прикидатись, наплювати;
от тоді приємно стане
серед іграшок із вати.
Зовні чистих і барвистих
у тролейбусі брудному
під чужим байдужим небом
по чужим шляхам додому...

07-08.07.03

* * *