Відокремивсь од гурту й крізь просинь Полетів до землі сторчака. Це для птаха остання вже осінь, А для мене - не знаю яка? Вітер іскри із яблуні креше, - Під ногами холодний вогонь Хтось уранці побачить уперше, А я завтра побачу його? Чи зігрію хоч мріями душу У холодній своїй самоті?
А подивіться - но, Вікторе, невже тільки осінь таку тугу приносить? Я, наприклад, не люблю весняну мряку, от тоді, точно, у голову різне у голову лізе. А вірш гарний, хоч чекатиму чогось веселішого. Ну ж бо, Ви повеселитися теж, ой як вмієте!!!
Не пора року винувата, Оксано! Для смутку є чимало інших причин, усе просто співпало - особисті негаразди і осінні дні, не більше. Осінь скоро змалюю веселими кольорами, зачекай лише трошки... Я щиро вдячний тобі за коментар.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
