Згасає сонце... Кінчиком крила Торкнуло обрій полум’я багрове, Немов вогонь останньої любові Душі моєї нині спроквола, - Прорізує повітря вечорове Холодний блиск далекого тепла...
Прозорі тіні сірих яворів Снують у тиші сутінків осінніх, Немов мої постійні сновидіння, Яких давно позбутися хотів, Та, повний безнастанного терпіння, Себе перебороти не зумів...
Поміж хмарин, намацуючи шлях, Лаштується ген місяць у дорогу. Йому настріч, із мороку нічного, Невдовзі ранні зорі потечуть, - А я у гості ось не жду нікого, На мене не чекають теж, мабуть...
Мене також зачіпає чомусь сумний мотив вірша, Алло... Дякую вам.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
1
