Довгі ночі мої без світань
Переповнені сумом мовчання.
Гаснуть зорі старих сподівань
Без утілення серця палання.
Не вдається з гіркої снаги
Вірш писати ласкавий і ніжний,
Коли темінь одна навкруги
Покриває весь світ бездоріжній.
Може я народився сліпим,
Чи у тиші осліп серед ночі, -
Бо ця тьма не відходить, як дим,
Наче дим ріже душу та очі?
Існування скорботного суть
Нетривка і глибока за змістом.
Без світання збираюся в путь
Бездоріжжям із доброю вістю.
Без світань увільнився від тьми
Лиш коли докопався до суті:
Треба бути весь час між людьми,
Вміти чути, щоб бути почутим.
| 
та
у Вас 
1
