Як тільки я знайшла приют, Як знову час мені в дорогу. Мій вічний пошук у житті, Постійні зміни і тривоги. Як я стомилася блукать, Віднесена всіми вітрами. Не знаю спокою ніде, Я як вигнанка між світами. Де буде мир? Де буде дім? Сімейний затишок існує? Зникає віра, ніби дим. Життя – це світ пустих ілюзій.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
ще раз дякую