…А дзвіниці – в блакить
куполами
Ми пнемося вище, угору,
Нам все мало
сонця,тепла,
Нам ніколи не
буде упору,
Карти жадібність
роздала.
Душа служить
Мамоні і Богу,
Розривається
стогін її.
Ми крокуємо в
завтра не в ногу,
Під безсмертний
гімн солов*їв.
Гей-бо,люди!
На кону
,подивіться,сумління.
То ж не дайте
зачахнуть йому,
Не діліть ані
духу,ні душу,вони ж бо нетлінні,
Не кладіть їх на
плаху німу.
…А дзвіниці – в блакить
куполами,
Гей,дорого життя
нас веди!..
По достиглому
полю житами,
В чисті роси
святої води.
|