Що не доба, то ближче й ближче
Зими жорстока дивоглядь.
На спопелілім картоплищі
Зірчаста заморозі гладь.
Прощання з осінню печалить,
Немов життя суворий зміст.
Давно став схожим на опалий
І поруділий швидко лист.
Тремчу, зіщулений від стужі,
Скорившись плину будніх днів.
Неначе сам в обійми дужі
Зими негадано забрів…
| 
у Вас 
0
