Плаче мала дитина.
Чому – невідомо, а плаче.
Суне юрба безупинно,
Як всяка юрба – незряча. Люди минають, проходять,
Наче хвилі, що котить море,
Як сотня благеньких мелодій,
Які забуваються скоро. А тільки – раптовий плескіт,
Акорд останнього строку.
Хтось зупинився і скресла
Крига байдужих кроків.
| 
у Вас 
