Життя цвіло, як зелен шепіт трав,
Як поле, луг, як солов"їна пісня.
Життя ішло, а я це ще не помічав
Душею як умів Вас прищащав
А долю свою раз у раз губив я. Життя цвіло душею всіх народів
А я лишився в самоті
Печальні думи гріли мою долю
Журбу розносили в один єдиний світ. Життя буяло на зелених вітах трав
Розвіяло гарячі мої сльози
І крик блаженно дорогого журавля
Доносився аж з вирію...
| 
у Вас 
