Життя цвіло, як зелен шепіт трав, Як поле, луг, як солов"їна пісня. Життя ішло, а я це ще не помічав Душею як умів Вас прищащав А долю свою раз у раз губив я.
Життя цвіло душею всіх народів А я лишився в самоті Печальні думи гріли мою долю Журбу розносили в один єдиний світ.
Життя буяло на зелених вітах трав Розвіяло гарячі мої сльози І крик блаженно дорогого журавля Доносився аж з вирію...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 