Ніж

Ніж

                          В. Л…

Іржа до кожної частини

Добралась древнього ножа,

Який століттями донині

В землі похований лежав.

Чия рука його тримала?

Чия на гострім лезі кров?

Сумну історію помалу

Окутав мороку покров.

Але проймає страх до дрожу

Мене, як думаю тепер,

Що, може, саме цей ось ножик

Тримав безжальний людожер?..

Чи, може, хтось добро на возі

Своє запекло боронив

І кинув ножик при дорозі

Із тілом ласим до нажив?..

А, може, пращур мій хоробрий

Колов ним ворога в бою,

Котрий із наміром недобрим

На Вітчину ішов мою?..

Додати тут щось може кожен,

Та не потрібно знать ім’я

Того, хто міг і, певно, зможе

Все те, чого не можу я!