Уже немає слів... Тиша... Лишилось тільки це безглуздя. Уже немає сліз... Тиша... Попереду ціле майбутнє. Вже сказані усі слова,обдумані думки, не так пахне скошена трава І я іду вже не туди. Сценарій мій написано І зіграно всі ролі І я не так вже високо І я одна, хоча на волі. Прийшла,зіграла і іду назад, Хоч івистава не такаяк всі- без пісень,овацій,без балад Ця вистава зіграна в брехні. І знову тиша... І знову крик німий Й ніхто тебе вже не врятує Бо світ - немов сліпий! Ти стоїш - вони ідуть Ти ідеш - вони біжать Ти злетиш - вони впадуть Ти впадеш - вони злетять. І всі на світі кудись мчаться В цій вічно мертвій тиші, Як прокажені люди метушаться Мов в темному підвалі миші. Із пустого у порожнє, Зі складного у складне З неспокійного в тривожнє Із нечистого в брудне. Уже немає слів... Тиша... Лишилось тільки це безглуздя. Уже немає почуттів... Тиша... Невже колись було майбутнє???
досить оригінальна тема цікава пердача думок в мене приблизно щось подібне є написане
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0