До світанку далеко ще, як до надії
Пересилити, жити, зуміти, змогти.
Розлетілися сни мої, зрадили мрії,
Заростають стежки і палають мости. Поглинає мій погляд зловісна безодня,–
Може, це вже та ніч, що не має кінця?
Чи ще промінь ранковий і воля господня
Все повернуть й розставлять на звичні місця? Я по іншому гляну, вдихну, доторкнуся,–
Не одним ще безсонням за це заплачу.
На тремтіння руки я лише посміхнуся
Й запалю серед ночі тоненьку свічу.
| 
у Вас 
