Півкроку від
тебе,
Півмиті від щастя... Я
бачу півнеба -
Закрили напасті.
Півсвіту в пітьмі,
Решта - в білому світлі. Сказати
б тобі, А
треба - і
крикнуть:
"Спинися,
не йди,
Зачекай ще півмиті"...
Здається, до щастя півкроку лишилось, Ти віриш в кохання, а ще - Божу милість. Півмиті буває трива цілу вічність - Такі ось думки в нас зринають у січні...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
