Обпікаючи сяянням хмари,
Аж вилискує місяця бік.
Серед ночі хмільної гітари
Чую голос дзвінкий віддалік.
І немає ні сну, ні спокою,
Ні натхнення в стараннях моїх,
Коли ясно вночі за стіною
Вирізняю то стогін, то сміх.
Є веселощі й болі в коханні,
Як у темені блиски заграв.
Я учора комусь до світання
Сам спокою, було, не давав.
Я і досі заснути не можу
У безсоння свого на краю.
Пробирає щоночі до дрожу
Моє тіло сусідське "люблю”… 31.01.11.
| 
та
у Вас 
2
Спали б уже. А то і самі не сплять і сусідів тривожать 
.
