Доля мене сповиває Радістю дуже сумною. Все, що відбутися має, Станеться завтра зі мною. Невідворотностям різним Не призначаю побачень. Радості – радуюсь, звісно, Смуток – смакую терпляче. Те з розумінням сприймаю, Що не мине стороною. Бо, що відбутися має, Станеться завтра зі мною.
Я, Якове, тільки спробував сказати з нещадною правдивістю про те, що, мабуть, усвідомлює багато із нас, намагається уникнути, але, часом, пропри свої намагання, стає заручником невідворотніх обставин. Дякую.
Що має бути, хай здісниться, Хай радість - радістю прийде, І смуток - смутком. Весь. Невідворотністю іскриться І сонце світле, що зійде... Це суть. І дай Нам... днесь.
І я вірю в можливість змінювати, хоча б свою впевненість у змін приписів долі. Але, хто зна, може ці зміни також приписані невідворотністю. Взагалі то є глибока філософія, яку виразити у чуттєвості віршів важко, бо іншим не розтовкмачиш свого сприйняття.
"Радості – радуюсь, звісно, Смуток – смакую терпляче". Як у тій пісні, Вікторе, приймаєте від долі і смуток, і радість. Гарно. Структура вірша, зміст, рима. Старатимуся переймати досвід.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
