Зневіра

Країна наша,мов глуха,
Не знає сорому,гріха,
ЇЇ душа давно в Дніпрі
Втонула,як і якорі.
А кажуть ,що вона свята.

Ідуть,пливуть,летять літа.
Народ - одвічний сирота-
Блукає світом очманілим.
Хто - чорним, ну а більшість -білим.
Холонуть села та міста.

Повір не в злиднях срамота,
Коли надії птах літа.
Його ще,мабуть ,не зловили,
А то б як душу потопили.
Він вижив в небі не спроста.

Скажіть мені ,в якій землі
Найбільше у народі тлі?
Холоп холопа в груди бє
Брат брата в рабство віддає
А ми ж казали :москалі

Шукали ворога в Кремлі,
Та він у нас живе -в крові,
Якою дихають серця,
З якою мати жде дитя,
Можливо - зріє у зерні,
З якого рід наш пророста...

Цвіте Вкраїна золота,
Та позолота, мов іржа,
Загубить тіло без ножа
Настане час - убє й Христа.