Моя душа

Голубою водою минуле

Промайнуло, пробігло, спливло.

І душа переповнилась мулом,

Як забуте людьми джерело.

Та поверхня її, наче люстро,

Відображує колір і рух.

Вирізняє – де повно, чи пусто,

Відчуває життя все на дух.

Нерозсудлива, чиста, тривожна,

Неприкаяна, наче я сам, -

Вона пісня моя подорожня

І довічний єдиний мій храм.

Довіряю лиш їй своє сутнє

Не вагаючись, щиро, сповна.

Углядаюся нею в майбутнє

І зникає в душі мілина…