Сильний вклоняється тричі: напитися джерельної води,
зірвати квітку, поцілувати руку найдорожчій жінці.
(Народна мудрість) Покликало в далеч життя
Не задля розваг і забави,
Для сильних - вагомість буття
У пошуках ратної слави.
Долав перешкоди усі,
Витримував грізні двобої
І як би не важко було,
Не гнувся у рабськім поклоні.
Та сила зрадлива бува,
Все тіло, мов рана зболіла.
Рятунок - джерельна вода,
І вперше припав на коліна. Повернення до життя!
Почув як весна заспівала,
І їй відгукнулась душа,
Що досі такого й не знала.
А з неба весела дуга
Весь світ в кольори одягала,
Здружилися небо й ріка,
І зелень довкіл забуяла.
А в зелені квіти горять,
Щоб людям серця зігрівати,
І вдруге низенько вклонивсь,
Щоб трепетну квітку зірвати. Тернисті дороги життя.
Все далі з-під ніг утікають.
А люди ідуть в небуття
й дороги в віночок сплітають.
І є в тім сплетінні одна,
Що кличе вернутись скоріше,
Ступити за милий поріг,
Де тужить і жде найрідніша.
Сховатися, ніби з вини,
Обличчям у ніжні долоні,
В полоні думок каяття
Схилитись в глибокім поклоні.
| 
та
у Вас 
0
