О, тиха доле ,отзовися! Вірно й щиро поклянися. Не залишати у біді, Виручати в скрутні дні І не давати впасти духом Щоб усім була я другом Щоб душа притулок мала, Слово добре зігрівало. Щоб коли я мовчки впала, Швидко ти мене підняла. Щастя смак я, щоб пізнала, Злі дороги все минала. І тебе я знов взиваю, Ревно, доленько, благаю: -Ти проступки всі прощай, Все за руку ти мене тримай!
Остання надія лише на неї!Звичайно не без моєї допомоги!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
