Коли ходити довго на підборах, Утомлюєшся швидше разів втричі, І що тобі короткочасна втома - Ти обираєш те, що більше личить. Коли давити з себе Мону Лізу, Від посмішки гидливої уста Скидаються на два замки валізи, Не думайте, зрівняння неспроста. Ми люди! Й влаштувалися у світі Із вигодою перш за все для нас, А в бурю фальшу першою із квітів Страждає щирість вже не перший раз.
|