Думи мої, думи мої Що такі невтішні? Чом вернули стороною, Там, де вітер свище? Заблукали, не вгадали Сором загубили У стрімкім своїм польоті Що ж ви наробили? Розгорнули війн багаття Викликом зморили Лиш в незбагненні страждання Долю схоронили… Все спустошено одвічно Гребнем слів жахливих То трагічне, то комічне Все ще так незвичне Спокій втратило бажання Гнів ножем гострило Незатьмареним зізнанням Розум полонило Та розплющить віра очі Всіх утихомирить За лаштунками узбіччя Кожен день відмірить…
|