Cвітлій
пам’яті
П. Г. Дворніка
Ховались малими від рідних у стіг
На лузі духмяному вчора, -
А нині в нікуди там безліч доріг
Навкруг рукотворного моря.
Вдивляюся з кручі у хвилі брудні,
В глибини німі, ненажерні.
Лишились навіки лежати на дні
Сваром’я, Завалівка, Чернин…
Мене переповнюють смуток і лють,
Як зводиться користь над збитком.
Зі мною незримо у вічність пливуть
Мої Старосілля, Ошитки…
Неначе дитинство на синій ріці
Гукає в густі верболози, -
Де гілочка кожна в зеленій руці
Трима не "зозулині
сльози”…
22.04.11.
|