Що мені, веселому, робити
Поміж вас, як сироти, сумних?
Вашою зажурою повитий
Сміх, було, мій мало не затих.
Страх панує в душах українців
І зневіри влада в їх серцях,
Бо шукати звикли поодинці
Ми до щастя віднедавна шлях.
Мусимо єднатися негайно
Гордості своїй наперекір,
А не сумувати одностайно
Псуючи повітря і папір.
І волати дружно на майданах,
А не десь комусь щось із осель,
Про життя убогу і погану
Нам запропоновану модель.
02.05.11.
|