Усюди ставим рамки, безглузді перепони, і зустрічаєм ранки, щоб знов почати перегони. До чогось тягнемось, чогось бажаєм, з близькими сваримось, і у життя ми граєм. Життя- не гра, це треба пам'ятати, і хто б що не казав, не починайте грати. Живіть шалено, дивно, відчайдушно! Спустіть стремена, частіше розкривайте душу. Шукайте долі, та не намагайтесь позбутись волі. Просто відривайтесь. Живіть! Живіть! Живіть! Єдиного благаю. І Господа моліть, прийняти вас до Раю. А краще намагайтесь творити всім добро. Ніколи не цурайтесь того, що вже було. Змінити вже не можна нічого і ніде. Але секунда кожна не в забуття піде, вона залишить слід у пам'яті людей. І кожна добра мить- найкраща із митей.
Тема глибока. Відчувається душа у цьому вірші, ось тільки техніка трохи храмає, але враховуючи твій вік, то все попереду. Поетичної наснаги і плідної праці!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую