І ось цей вокзал, дорога у рай.. Стою на зупинці, дивлюсь на цей край.. Тут минуло дитинство, пролетів вже цей час.. І його не вернути..ми живемо лиш раз..
Ця дорога веде мене у нове життя.. ось і поїзд прибув, дивне це відчуття.. Я так чекала цю мить, стільки зусиль я приклала.. я відїжджаю навік..тепер я новою стала..
Сиджу в купе я одна, та не самотня..нітрохи. Скоріш щаслива, жива..моє минуле навпроти.. за ним не варто тужити..його я вже прожила.. Воно лиш в пам'яті буде..А я вже ожила..
І знову нова зупинка, тут люди вийшли-зайшли.. Без слів..ми не знайомі, всі різні.. і друзів тут не знайти.. Лиш погляди проникають, про що ж мріють в цю мить? Напевне про щастя, про вірність..шукають долі в житті..
Усі тут втомлені і..блукають поглядом тихим.. Немає світла в вікні..лиш чути подих спокійний.. Я закриваюсь одна..з вікна повіє щось свіже.. Холодний подих життя..для мене він такий рідний..
Люблю цей звук-тихий стукіт, він заспокоює вмить.. Люблю ці погляди нові, що на зупинках тають щосил.. Це романтична дорога, вона дарує життя Нам відкриває шляхи у таємниче буття..
І ось зупинка фінальна..нарешті приїхала я.. Прощай купе, тихий стукіт, скоро вернусь не одна.. А зараз чекає майбутнє, щасливе нове життя.. А головне що творитиму його лише я.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
ще раз дякую