Життя іде, спішить неначе поїзд, І часом зупиняється на мить На тім вокзалі, де спочила совість, Де щастя радістю зорить. Я з ним спішу, вдивляючись у простір.. Переді мною - осінь золота... І шлях, у часу на підмостках, Що до воріт небесних поверта..
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2074 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
