Увечері, осінньою порою,
Осяявши далекий небосхил, -
Упало сонце тихо за горою,
Немов забракло мандрувати сил.
Осінні барви хутко потьмяніли
У безгомінні ранньої пітьми, -
Неначе я дивлюся на світ білий
Очима вкрай залитими слізьми.
Мене оце смеркання схвилювало
І спонукало до нових дерзань,
Бо проводжаю вечорів чимало,
Геть зовсім не стрічаючи світань…
10.09.11
|