Пахне призьба
Пахне призьба
свіжою глиною ,
З бовдура дим
ковиля,
Мама ідуть з
диво-жоржиною,
Літо знімає
бриля.
Сяє сонце,ні
хмарки, ні вітру.
Боже,яка ж то
краса!
Сир через верх –
повна макітра,
З покутя… пряжка
звиса.
Котить рипом
кобила гарбичку,
Дні на галоп
віддаля.
Всохла груша, на
пагорбі,дичка.
--Цццц,чуєте,плаче
маля…
|