Юрію, ставлю 5.0., бо - до вподоби і форма, і зміст. Але техніка не досконала: різнобій ритму, різноскладовість, дієслівні рими, якщо починаєш з наголошеного першого складу, то чому згодом від цього відходиш? Врахуй, будь ласка, мої зауваження. Від себе пропоную власне бачення. Може щось, таки, використаєш... За метаморфозу не гнівайся...
Правди печаль, Псевдо-вуаль Світ узяли в полон. Але бажання – Мить не остання. Муха сміється, слон.
Ллються дощі, Мокнуть плащі – Наче усе уперш. Не сподівались, Не намагались, Краще, таки, – дешевш.
В'янули квіти. Небу - не діти. Чом так, тепер, не йму? Легко сказати, Не відчувати, Більше нема кому.
Змиті дороги Щастя нітрохи. Болю в серцях нема. Але не чорне – Щось неповторне, Мертвим салют дарма.
Мені сподобалась оригінальність вашого вірша, при цьому гарно роставлені рими (майже ідеально, це вже заслуговує на похвалу) Молодець
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
