Молився спогад у кутку,
Звивалась думка, мов
змія,
Як фігуристка на
катку.
Молився спогад мій –
не я.
Забрав його з собою
час,
В засніжені
повіз поля.
Як пес, вернувся знов
до нас,
Молився, плакав...
Він – не я.
Я, загартована в
боях,
Підкована стражденним
болем,
Давно не плачу, лиш у
снах.
А ця сльоза - щось в
оці коле... 2007
|