У безгомінні дивнім, загадковім,
шукаючи од стужі, певно, схрон, -
поволі плине маревом казковим
осінній день - туманний, наче сон
сьогоднішній, який забуду завтра
і до котрого шлях не віднайти, -
згорає день осінній, наче ватра
мого життя – без світла й теплоти…
16.11.11
|