Н.К…
Сльотливо, порожньо і
сіро
Увись сьогодні та у
шир.
Моя нудьга не знає міри
–
Хоч ти її утихомир!
Цілунком теплим і
жаданим,
Як не вуста – щоку
зігрій.
Тобі знедавна
притаманно
Не позбавлять мене
надій
На те, що буде гожа
днина
З гарячим сонцем між
хмарин…
Осінній день у тім не
винен,
Що я нудьгую з ним
один.
20.11.11
|