«Шахтёр в шахту спускается – С белым светом прощается. Прощай, прощай, белый свет! Толь увижу, толи – нет!» (Русская народная песня).
Донецьк і Сталіно, і Юзівка були І є кладовищем шахтарським, Пантеоном, Де вже мільйони шахтарів в землі згнили, І знов продовжують там гинути мільйони. І – ні радянщина, і – ні капіталісти Ще й не збиралися людській зарадить втраті… Чом під начальствечком не рвуться линви ліфта? За що продовжуєте шахтаря карати? Чому шахтарські відчайдухи часто гинуть! Що це – тенденція? Де техніка безпеки? – Лиш на словах!.. Як сміли люд ви кинуть У пащу смерті?! Та коли ж почнуть кумекать? Та що кумекати? Прибутки рахувать – Оце і все, чому життя навчило! …Пригадую: «швидких» аж двадцять п’ять (!) На Бутівську-Глибоку пролетіло!.. І – ні в газеті! Ні по радіо! – ні слова! Німі було то роки, шістдесяті! Тепер, хоч журналіст про вас веде розмови – А що змінилося, капіталісти кляті??!!
Так, шахтарська праця дуже небезпечна, ризикована. І далеко не завжди справедливо шанована. На жаль. Це добре, що Ви порушили цю проблему у своєму вірші, бо вона важлива. Бажаю Вам, пані Тамаро, натхнення!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.