Згубилися у листяній межі (або розлучення)

Всього коментарів: 22
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 lyu4450 • 01:32, 25.11.2011 [Лінк на твір] Просто НЕПЕРЕВЕРШАНО!!! Це як на мене просто шедевр, дуже сподобався вірш, навіть не знаю, які підібрати слова!!! Квіти сюди, фанфари і оплески - все до Ваших ніг за цей чудовий вірш!!! 0Спам 2 lyu4450 • 01:32, 25.11.2011 [Лінк на твір] і звичайно ж 5 0Спам 3 Shtanko • 01:37, 25.11.2011 [Лінк на твір] Ой, дякую. Не сподівався на таку силу-силенну оплесків та квітів. І за п'ятірку. Радий що сподобалось, хоча тема болюча та складна, написав як відчув її в собі. 0Спам 4 lyu4450 • 01:40, 25.11.2011 [Лінк на твір] Ви знаєте, як би не знала, хто писав, подумала б що жінка є автором, не думала, що чоловіки все ж так ніжно і так болюче можуть передати свої почуття кохання та розставання!!!! 0Спам 5 Shtanko • 01:46, 25.11.2011 [Лінк на твір] А я маю думку, що не має значення чи це жінка,чи чоловік, кожному з нас властиві глибокі почуття. І тільки висловити їх емоційно іноді можуть тільки одиниці, у решти вони перегорають всередині душі. 0Спам 7 lyu4450 • 01:51, 25.11.2011 [Лінк на твір] і чудово, що Ви ці почуття виловили. Шкода тільки, що життя у Вас так склалось (ви ж писали, що з життя написано) Я теж до речі на тему розставання недавно писала. Розставання - це така річ, яка близька багатьом, на жаль. 0Спам 11 Shtanko • 02:04, 25.11.2011 [Лінк на твір] Ні, Любочко, життя у мене склалося добре (слава Богу), а вірш, то є моделювання відчуттів через себе, невигадана ситуація з життя інших людей, а я й написав про неї як би я відчував чи переживав цю ситуацію. 0Спам 13 lyu4450 • 02:19, 25.11.2011 [Лінк на твір] аааа, зрозуміло і ну добре, що у Вас все добре 0Спам 6 metman17L • 01:49, 25.11.2011 [Лінк на твір] Драми, драми, драми.... Ніщо так не виснажує, як рани отримані від коханої людини. Останній катрен найбільше заворожує. В рядку "Час, як змії," , час - однина, змії -множина. Хоча, якщо автором так задумано, то можна на час подивитися і розлогіше. Гарний вірш, хоча і тривожний. 0Спам 8 Shtanko • 01:58, 25.11.2011 [Лінк на твір] Дякую, Василю, за оцінку. Драми - рани, хоч не римується, але важко переживається і довго загоюється. Як змії - задумав порівняти з усіма зміями, вони ніби всі так повзають - повільно. 0Спам 9 Abigel • 02:00, 25.11.2011 [Лінк на твір] На мою думку, досить вартісний вірш. Драматичний, як уже зазначив пан Василь, життєвий зміст, цікаві, гарні образи, добрі рими, - усе це на користь Вас як поета. Так тримати! Бажаю творчої наснаги! 0Спам 10 Abigel • 02:00, 25.11.2011 [Лінк на твір] І, звісно ж, "5". 0Спам 12 Shtanko • 02:05, 25.11.2011 [Лінк на твір] Дякую. 0Спам 14 Roksa • 06:15, 25.11.2011 [Лінк на твір] Всім серцем, Ігоре, відчула Ваш вірш- боляче! І дійсно: нема гіршого ніж убити любов, так жаль, що буденності наші нагострюють ножі на найсвятіше.Хай вийде Вам сонце і пишуться ще променисті вірші.Дай Боже! А вірш, звичайно, вразив- тому і 5. 0Спам 17 Shtanko • 10:32, 25.11.2011 [Лінк на твір] Дякую. 0Спам 15 Did • 10:00, 25.11.2011 [Лінк на твір] Ігоре, вірш добрий, але навіщо в рядках стільки крапок? Потрібно їх уникати, вони, повір, не являються окрасою наших творів. 0Спам 18 Shtanko • 10:33, 25.11.2011 [Лінк на твір] То не я, то дощ накрапотів (жарт). Дякую за увагу до твору. 0Спам 16 InhearT • 10:21, 25.11.2011 [Лінк на твір] чудовий, тонкий, ліричний вірш)) приєднуюсь до попередніх відгуків, 5!:)) 0Спам 19 Shtanko • 10:34, 25.11.2011 [Лінк на твір] Щиро радий, що сподобалось. 0Спам 20 Валькірія • 11:14, 25.11.2011 [Лінк на твір] Пустоти душ наповни знов по вінця, Нехай душа засяє в сотні зір! А знаєш що - прости образи жінці І будь щасливим всім наперекір! Біль - чоловічого роду (став покаранням). 0Спам 21 Shtanko • 12:23, 25.11.2011 [Лінк на твір] Пустоти душ наповнити по вінця... Як важко це зробити у зневірі, та ще, коли і люди наче звірі, і почуття дотліли до кінця... Дякую за співчуття до теми. 0Спам 22 Валькірія • 21:18, 25.11.2011 [Лінк на твір] Згадався мій давній вірш... Сніг хурделить за віконцем, Пеленою світ вкриває. А душа так прагне сонця І того, що знов втрачає. Без любові – душа квола, Мов у небі птах безкрилий, Без тепла людей навколо Для душі ніщо не миле. Без надії – сонце гасне, Світ здається чорно-сірим, І життя таке нещасне, Як в добро втрачаєм віру. Хоч, здається, аж півсвіту Замели ці сніговії, Та під снігом будуть квіти, А під відчаєм – надія! Хоча світ навколо сірий, В нім багато болю й зради – Віджени з душі зневіру, Жити є чого заради!

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі