Вічний двобій
На смертний бій зійшлися за визнання, Титани два : ненависть і кохання Один приречений прекрасний світ любити, А інший лише нищити й ганьбити. Почався бій, застугоніли дико гори, Земля гуділа і ревіло страшно море, Світились іскрами шоломи і кольчуги. Не вперше уже бились і не вдруге... Зітру на порох - ненависть кричала! Кохання лиш терпіло і мовчало. Цей вічний бій ніколи не спинити, Між цих боїв приречені ми жити. Не напророчить - хто з них переможе, Бо їм обом здаватися негоже. Протистояння це триває вже віками, Титанів цих ми звемо почуттями.
Додав: Akademik787 (26.11.2011)
| Автор: © Дужак Андрій
Розміщено на сторінці : Життя... , Дужак Андрій
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1972 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА