Вічний двобій
На смертний бій зійшлися за визнання, Титани два : ненависть і кохання Один приречений прекрасний світ любити, А інший лише нищити й ганьбити. Почався бій, застугоніли дико гори, Земля гуділа і ревіло страшно море, Світились іскрами шоломи і кольчуги. Не вперше уже бились і не вдруге... Зітру на порох - ненависть кричала! Кохання лиш терпіло і мовчало. Цей вічний бій ніколи не спинити, Між цих боїв приречені ми жити. Не напророчить - хто з них переможе, Бо їм обом здаватися негоже. Протистояння це триває вже віками, Титанів цих ми звемо почуттями.
Додав: Akademik787 (26.11.2011)
| Автор: © Дужак Андрій
Розміщено на сторінці : Життя... , Дужак Андрій
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1968 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА