ФЕНІКС

Я, як фенікс. Я від сьогодні у новому пір’ї,
Шукаю зірку. Свою єдину у чужім сузір’ї,
І рік а роком шліфую, наче камінь, свою риму,
Бо я, як фенікс. Відроджуюсь із попелу і диму.
Я не зі срібла. З дитинства ріс у себе на районі,
Там, де рахують копійки і ребра, фрази і долоні,
Писав я змалку. На вулиці, де нас за сигарету
Могли перетворити в фарш, або спекти, немов котлету.
У 19 важливо не зламати свого стержня,
Щоб корабель твій не потопила хвиля прибережжя,
В мені іскра. Вона не гасне, досі ще палає,
Бо я, як фенікс, який горить в вогні і не згорає.
Я часто падав. Але, повір, я більше не боюся,
Якщо я плюнув, значить пити вже не повернуся,
Не дурень, цар я. Недарма зовуть мене Іваном,
І я, як фенікс. Розправлю крила я сьогодні рано.
Все, досить слів цих. Бо без дій не варті вони злота,
У цьому залі дістану власну душу із болота,
Де був я вчора, зараз не шукай у цьому значень,
Бо я, як фенікс. Він оживає для таких побачень.

а Ваш вірш мені сподобався:))
як завжди, щиро та емоційно..)