І струм полів нас поєднає

Зима. Вікно. Немає снігу,

а лише дощ в Андріїв день.

Моя душа – розкрита книга, -

як збірка віршів та пісень.

Сьогодні в ній – сторінка суму.

Без тебе я всякчас такий.

Холодний день і крила-думи

несуть у простір говіркий.

Та світлий сум душі поета

завжди веде за грані снів.

Летить у небо зла монета:

орел чи решка. – Що хотів?

Андріїв день. Гадання близько

і час магічних забавлянь,

коли підкажуть зорі блиском,

що ми з тобою – Інь та Янь.

І струм полів нас поєднає.

Все ж в протиріччі є душа.

А дощ іде. Все пил змиває.

Вона ж на прощі вируша.