Біблійне "яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?"...набуває сьогодні особливого ваги. Надто велика спокуса здобувати тлінні речі, занедбуючі при цьому "скарби небесні"...
"Неможливо, щоб спокуси не мали прийти..." але людина має противитися їм... Сьогодні ж навпаки їх рекламують, відбілюють, намагаються "одухотворяти" ... надають їм зелену вулицю, забуваючи, що "горе тому, через кого приходять вони!". І це лихо набирає ознак світового маштабування і проектування.
Під мій настрій теперішній написали ви цей вірш,гарний,хоч ще більше додає чи то туги ,чи то ностальгії (без цього не обійтись),але останні рядочки рятують від сумних думок .
Чудово ,але коротко Марійко , тільки з гір зійшов униз - Пік вогню все добре згриз- Не вспів чудом слів напитись - Ви спинили власний хист , Дали кращий -любий лист !
Марійко, коли прочитав, то відразу подумав: - А чому час пливе, коли "...Злітає дим, з його обвуглених шматків..."? Згоряє час... Злітає дим З його обвуглених шматків... Гадаю, що дослухаєшся моєї поради.
Уже дещо інакше змінила. Мені припала до душі Ваша версія початку, пане Вікторе. Але я так подумала: з другого речення й так зрозуміло, що час згорає, тож вирішила це не акцентувати в першому, а просто викинути його.
Дякую Вам за добрий коментар, Михайле. Небайдужість приємна.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
