|
Душа не німа! Зринає
Вона стоголоссям могутнім,
До самих небес досягає,
Щоб Господом бути почута,
Щоб ангели в небо-висях
Від звуків розправили крила,
Аби лиш мене не зреклися
І душу мою простили.
Не стану німою ніколи,
Не навчена я мовчати!
Хоч серце й наповнене болем
Й душа, мов в залізних лещатах.
Ніколи байдужа не буду –
До світу, людей ...й до себе!
Зринає на зло всім облудам
Душа стоголоссям у небо.
Аби Там набратися сили,
Торкнутися янгольських крилець,
А все, що душі моїй миле,
Могла в цім житті я осилить!
| 
та
у Вас 
0
