Чи слів його
погасли звуки,
Чи звукам тим
забракло слів,
Але, немов надії
мука,
В мою оселю він
забрів.
Присів
навпомацки навпроти,
Відбитком тіні
на стіні,
Його запитував я
– Хто ти,
Чому з тобою ми
одні, -
Такі байдужі й
охололі
В житті на
радощі та злість?..
Але сьогодні, як
ніколи,
Ніхто на це не
відповість...
13.01.12
|