Воскресіння - Життя...

Всього коментарів: 18
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 virchi • 02:08, 04.02.2012 [Лінк на твір] Бачу часто зустрічаєте світанок під музику поезії. Чи помиляюсь? 0Спам 4 Did • 07:39, 04.02.2012 [Лінк на твір] Уважна Ви, Василю, людина, коли помічаєте непомітне іншим!.. Так, я дуже люблю писати зрання на "свіжу" голову, як і сьогодні, наприклад... Дякую Вам. 1Спам 2 Abigel • 02:15, 04.02.2012 [Лінк на твір] Вірш короткий, але змістовний. Сподобався! Тільки в четвертому рядку - збій у ритміці через слово "розтанувши". А в шостому - збіг приголосних ("повнить все"). Може, краще було б, якби замінити ці два слова одним - "сповнює"? Маю дуже приємне, гарне враження від Вашого вірша, Вікторе. Як і від багатьох інших Ваших творів. 0Спам 5 Did • 07:45, 04.02.2012 [Лінк на твір] Марійко, кожен другий склад наголошений, подивився ще раз - все вірно там... Вдячний тобі за сповнює, просто зараз внесу зміни... Молодчинка, підказуй і надалі!.. 1Спам 7 Abigel • 08:42, 04.02.2012 [Лінк на твір] Просто там за ямбовою стопою йде стопа пірихію: два останні склади у слові "розтанувши" - ненаголошені. Тому й сприйнялося так. :-) Але то ж таке... І недоліком його не назвати. Просто притаманне віршеві і все. 0Спам 8 Did • 09:01, 04.02.2012 [Лінк на твір] 1Спам 3 Roksa • 02:50, 04.02.2012 [Лінк на твір] Згідна- вірш дуже приємний! 0Спам 6 Did • 07:45, 04.02.2012 [Лінк на твір] Дякую тобі, Роксолано, за добре слово. 1Спам 9 Валькірія • 12:13, 04.02.2012 [Лінк на твір] Воскресіння душі не залежить від віку, Ти живий, поки серце спроможне любити! 0Спам 10 Did • 12:49, 04.02.2012 [Лінк на твір] Якби ти, Наталю, лишень, знала, як нестерпно мені сьогодні хочеться жити й любити!.. 1Спам 11 Валькірія • 13:28, 04.02.2012 [Лінк на твір] Воскресай і вдихай аромати світання, Свіжий вітер нехай твоє серце бентежить, Бо ніколи не пізно торкнутись кохання, Знай - тобі мить щаслива в цім світі належить. То ж занурся в проміння привітного сонця І на мріях крилатих полинь аж до неба. Лиш відкривши у душу всі навстіж віконця, Зрозумієш нарешті – воскреснути треба. Воскресай! І не бійся себе обпалити Чи осліпнути в променях свого кохання, Бо не варта і дня без вогню цього жити, Позбувайся вагань і кохай, як востаннє! 0Спам 12 Did • 15:50, 04.02.2012 [Лінк на твір] Ти довірливо руку мені подаєш, Щоб щасливі були, певно, вдвох ми без меж?.. 1Спам 13 Валькірія • 17:09, 04.02.2012 [Лінк на твір] Я тобі подаю мою дружню долоню, Щоб душа не томилась в самотнім полоні! А кохання... воно, мов свавільний вітрище, Не торкнутись його, хоч крізь душу все свище І буває, лишає одні попелища... 0Спам 16 Did • 19:27, 15.02.2012 [Лінк на твір] Коли на вулиці морози, то на попелищі кохання хоч погрітися можна, чи не так?.. 0Спам 17 Валькірія • 20:58, 15.02.2012 [Лінк на твір] Про попелища не впевнена... там можна обпалити крила, краще роздмухати свіжий вогник 0Спам 18 Did • 20:07, 19.02.2012 [Лінк на твір] Ти лякаєшся обпалити крила на попелищі, а я боюся згоріти у полум'ї нового багаття... Що робити?.. 1Спам 14 Asedo1949 • 19:03, 04.02.2012 [Лінк на твір] Сподобалось, як ви тонко описали народження дня, чи його предтечу світанок: "І ніч упала в шумовиння ранку, За мить розтанувши без сліду в нім." 0Спам 15 Did • 19:25, 15.02.2012 [Лінк на твір] Я сам, Катю, дивуюся отому "шумовинню", адже вніс зміну в останню мить, спочатку було у "світання"... Дякую.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі