Наче сторінку, я перегорнула годину. Інша заскочила з тіканням грубим у дім. Втіха чеканню моєму, що хід їх неспинний, як і, хоч довших, та з них же змайстрованих днів.
Кожен незмінно приносить свій кавовий присмак: ближче жадане - бадьорість сильнішає враз. Вперто рахую, немов камінці у намисті, частку за часткою "до" - надокучливий час.
Миті, хвилини, години... Такі вже набридлі: Їх би прогнати якшвидше. Не сила, на жаль. Може, ж на щастя? Бо що у наступній - не видно. Та заміцні (чи здається?) тенети чекань.
Проникливий вірш, як сказала одна розумна людина " жизненно о жизни". От тільки не можу зрозуміти у фразі:"Кожен приносить життєві свій кавовий присмак" замість слова "життєві" мабуть має бути слово життєвий або життю. Але зрештою гарно
Мені завжди подобалося, коли у віршах згадується кава. Можливість зупинитися і відчути оксамит аромату. Вірш чудовий, а за "Кожен приносить життєві свій кавовий присмак"
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
