Збирала вишні.
Ягоди.
Рубіни живі.
Рясні краплі
загуслої крові -- в тіні.
А в сонячнім
промені
темно-червоно-прозорі –
міняться і ряхтять,
як післягрозОві
липневі зорі.
Задивилась,
задумалась,
замилувалася,
захопилась,
забула жадібно,
що вишня моя,
щедрая, --
матінка многодітна
беззахисна,
безкорислива,
як Чаша Грааля
з найтоншого кришталю –
крихка і тендітна.
Знаю! Знаю!
Мама любить мене
І все пробачить.
Бачить, бачить,
що мовчу
з викликом впертим,
вигадую собі
виправдання вагомі, --
але це на поверхні.
А в глибині –
так нестерпно
важко мені:
прилипла до серця
жарина гаряча –
палить, пече
і навзрид
безутішно плаче.
Сьгодні у батька- мами золоте всілля, Та не нап*юся з вишні маминого зілля- Вітрами занесло в світи чужі за гріх, Колись давно верхівку вишні обламав... Та як я міг???
як і я -- з необережності дитячої... Ваші тато й мама люблять Вас, пане Мартине, і все давно пробачили... навіть і не образилися, скорше за все... а зілля з вишні -- то вишняк наш український?.. ммм... я також вишняк люблю... таке пахуче і солодке темно-вишнево-прозоро-рубінове винце...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
